Борис Грінченко «До народу українського»

До народу українського

    Народе мій! Зблукавшись у темноті,
    Не бачачи, не знаючи шляхів,
    Вбиваючи всю силу на роботі,
    Що не дає й хвилини на спочив, —
        
    Знемігшися, не хочеш ти спитати,  
    Куди іти, в своїх поводирів,  
    Йдеш навмання, бо звик уже блукати,  
    Бо всі уже стежки ти погубив.
    
    Народе мій! Тяжка твоя темнота!  
    Болить душа дивитись, як ти сам  
    Не хочеш  геть іти  з того болота,  
    Що у йому  ти вгруз на глум людям!
    
    Болить душа! Але ж твою  провину  
    Простить тобі, хто зрозумів її:  
    Бо завели себе у ту багнину  
    Вони ж таки, проводирі твої!
                        

1896

1. Визначте авторську позицію у цій поезії. Що ви можете сказати про ліричного героя вірша «До народу українського»?

2. Розкрийте роль анафори «Народе мій!» та інших, найбільш вдалих, художніх засобів.

1