Павло Тичина «Пастелі»

    I
    
    Пробіг зайчик.
    Дивиться —
    Світанок!
    Сидить, грається,
    Ромашкам очі розтулює.
    А на сході небо пахне.
    Півні чорний плащ ночі
    Вогняними нитками сточують.
    — Сонце —
    Пробіг зайчик.
    
    II
    
    Випив доброго вина
    Залізний день.
    Розцвітайте, луги! —
    : я йду — день —
    Пасітесь, отари! —
    : до своєї любої — день —
    Колисково, колоски!
    : удень.
    Випив доброго вина
    Залізний день.
    
    III
    
    Коливалося флейтами
    Там, де сонце зайшло.
    Навшпиньках підійшов вечір.
    Засвітив зорі,
    Прослав на травах тумани
    І, на вуста поклавши палець, —
    Ліг.
    Коливалося флейтами
    Там, де сонце зайшло.
    
    IV
    
    Укрийте мене, укрийте:
    Я — ніч, стара,
    Нездужаю.
    Одвіку в снах
    Мій чорний шлях.
    Покладіть отут м’яти,
    Та хай тополя шелестить.
    Укрийте мене, укрийте:
    Я — ніч, стара,
    Нездужаю.

1. Чому, на вашу думку, цикл віршів «Пастелі» – не лише для дітей, а й для дорослих читачів?

2. Знайдіть філігранні зразки персоніфікації у цьому творі й належно проаналізуйте їх.

3. Зверніть увагу на авторську пунктуацію вірша. Чим саме вона корисна для розуміння цього твору?