Леся Українка «CONTRA SPEM SPERO!»

«CONTRA SPEM SPERO!»

    Гетьте, думи, ви хмари осінні!
    То ж тепера весна золота!
    Чи то так у жалю, в голосінні
    Проминуть молодії літа?
    
    Ні, я хочу крізь сльози сміятись
    Серед лиха співати пісні,
    Без надії таки сподіватись,
    Жити хочу! Геть, думи сумні!
    
    Я на вбогім сумнім перелозі
    Буду сіять барвисті квітки,
    Буду сіять квітки на морозі,
    Буду лить на них сльози гіркі.
    
    І від сліз тих гарячих розтане
    Та кора льодовая, міцна,
    Може, квіти зійдуть – і настане
    Ще й для мене весела весна.
    Я на гору круту крем’яную
    Буду камінь важкий підіймать
    І, несучи вагу ту страшную,
    Буду пісню веселу співать.
    
    В довгу, темную нічку невидну
    Не стулю ні на хвильку очей –
    Все шукатиму зірку провідну,
    Ясну владарку темних ночей.
    
    Так! я буду крізь сльози сміятись,
    Серед лиха співати пісні,
    Без надії таки сподіватись,
    Буду жити! Геть, думи сумні!
                        

1890 р.

1. Що ви можете сказати про ліричну героїню цього вірша? Чи має ця поезія автобіографічні моменти? Які саме?

2. Зробіть ідейно-художній аналіз вірша.

1