Іван Франко «Декадент»

«Декадент»

    Я декадент? Се новина для мене!
    Ти взяв один з мого життя момент,
    І слово темне підшукав та вчене,
    І Русі возвістив: «Ось декадент!»
    
    Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга —
    Се лиш тому, що склалось так життя.
    Та є в ній, брате мій, ще нута друга:
    Надія, воля, радісне чуття.
    
    Я не люблю безпредметно тужити
    Ні шуму в власних слухати вухах;
    Поки живий, я хочу справді жити,
    А боротьби життя мені не страх.
    
    Хоч часто я гірке й квасне ковтаю,
    Не раз і прів, і мерз я, і охрип,
    Та ще ж оскомини хронічної не маю,
    Катар кишок до мене не прилип.
    
    Який я декадент? Я син народа,
    Що вгору йде, хоч був запертий в льох.
    Мій поклик: праця, щастя і свобода,
    Я є мужик, пролог, не епілог.
    
    Я з п’ющими за пліт не виливаю,
    З їдцями їм, для бійки маю бук,
    На празнику життя не позіваю,
    Та в бідності не опускаю рук.
    
    Не паразит я, що дуріє з жиру,
    Що в будні тільки й дума про процент,
    А для пісень на «шрррум» настроїть ліру.
    Який же я у біса декадент?
                        

1. Зробіть ідейно-художній аналіз вірша.

2. Як ви розумієте зміст останніх трьох строф цієї поезії? Яка строфа вірша вам найбільше імпонує і чому саме?

1