Борис Грінченко «Моє щастя»

Моє щастя

    І
    
    Хай люди женуться за втіхами світу,
    Женуться за брязкотом злота дзвінким,
    Затоптану душу, багном оповиту,
    Востаннє затопчуть нехай перед їм.
    
    Хай люди женуться за владою в світі,
    Вганяють за правом веліти страшним,
    І хай Рубікони, всі кров’ю политі,
    Не страшно для його проходити їм.
    
    Хай люди женуться за славою в світі
    І за фіміамом її запашним
    І в йому знаходять нехай, немов діти,
    Усе, що бажали, що марилось їм, —
    
    II
    
    Те право веліти і сяйво від слави,
    А з їм і ті гори усі золоті
    Віддам я за милої погляд ласкавий,
    Віддам за кохання хвилини святі.
    
    Віддам я за милої карії очі,
    За погляд, за усміх, як щастя, ясний,
    Віддам за ті райськії місячні ночі
    І за поцілунок, як сонце, палкий.
    
    Віддам, не жалівши, віддам без вагання:
    Без влади, без слави, без втіх золотих —
    Я знаю: в хвилини палкого кохання,
    Я дужчий, щасливіший буду за всіх.
    
    ІІІ
    
    Але ж і ті очі ясні, що кохаю,
    Але ж і рожеві ті пишні уста
    І те раювання солодке без краю,
    Що дасть нам кохання доба золота,
    
    Але ж я усе це віддам без вагання
    За те, чого краще ніколи не знав,
    Що вище од влади, од слави й кохання,
    Що раз тільки й мав би, якби я придбав.
    
    І хоч після того не міг би я жити,
    І хоч я на мить тільки й бачив би рай,
    Але  ж я віддав би усе на цім світі
    За змогу умерти за рідний свій край!

1886

1. Доведіть, що поезія Бориса Грінченка «Моє щастя» – вірш-триптих.

2. Із яких причин матеріальні багатства й навіть владу над людьми поет не вважає для себе найбільшим щастям?

3. Як ліричний герой ставиться до своєї коханої і сім’ї?

4. Чому служіння народові й навіть смерть за Україну в цьому вірші прирівнюється до найбільшого щастя людини?

5. Чи поділяєте ви думки ліричного героя й автора цього вірша? Чому?