Борис Грінченко «До праці»

До праці

    Праця єдина з недолі нас вирве:
    Hумо до працi, брати!
    Годі лякатись! За діло святеє
    Сміло ми будемо йти!
    
    Праця єдина нам шлях уторує ,
    Довгий той шлях і важкий,
    Що аж до щастя і долі прямує:
    Нумо до праці мерщій!
    
    Праця не згине між людьми даремне:
    Сонце засвітить колись, —
    Дякою нас тоді люди згадають  —
    Нум же! До праці берись!
    
    Хоч у недолі й нещасті звікуєм  —
    Долю онукам дамо!
    Ми на роботу на світ народились, —
    Ми для борні живемо!
    
    Сміливо ж, браття, до праці ставайте,
    Час наступає — ходім!
    Дяка і шана робітникам щирим!
    Сором недбалим усім!
                            

1881

1. У якому значенні вживає Б. Грінченко у цьому вірші слово «праця»?

2. Як ви розумієте останні два рядки поезії?

1